Зеновій Літинський
Зеновій Літинський, семінарист 4 курсу
Зеновій народився 11 листопада 2004 року у м. Тернополі. Покликання стати священником Зеновій відчув у 12-ти річному віці. Відкрив його в собі як певне бажання до щоденного служіння Богові, Його народові і відповідно моїм ближнім, зокрема на Святій Літургії, як священник. Спершу, батьки та близькі вважали, що таке моє прагнення є одним із захоплень, а моє заангажування до священнослужіння з часом зникне. Проте, від моменту коли я свідоміше став брати участь у богослужіннях, відчув покликання бути пресвітером – ніколи не сумнівався у цьому виборі, не задумувався про обрання світського навчального закладу, оскільки дійсно бачив себе щасливим виконуючи Божу волю у такий спосіб. Тому, старався розвиватись, користуватись тими можливостями для розпізнання покликання і утвердження в ньому, які пропонувала Церква.
Велику роль у формуванні мене, як християнина греко-католика, мали мої батьки та родина, оскільки саме вони заклали фундаментальну основу досвіду віри, яку з часом поглибило моє особисте зацікавлення, а також до цього процесу прилучилась жертовна душпастирська праця отців-редемптористів із Згромадження Найсвятішого Відкупителя та священників і сестер Згромадження Воплоченого Слова. Власне, завдяки цим двом монашим родинам я більшою мірою, шляхом реколекцій, духовних вправ, паломництв, християнських таборів і молитовного досвіду – зумів розпізнати моє покликання до священства та краще утвердитись в ньому, зрештою зрозуміти Божий погляд щодо мого життя й знайти відвагу розпочати процес семінарійного формування підготовки до священства. Великою ласкою є також підтримка і розуміння від рідних, сім’ї, богопосвячених осіб, численного духовенства, що значно допомагає на цій, мною вибраній дорозі.
“Для того, щоб послужити людям, Христовій Церкві – даруючи людям Бога, уділяючи таїнства, проповідуючи Слово Боже, бути щасливим у покликанні, і робити щасливими в Господі усіх, кого зустріну на своїй життєвій дорозі.”